Бактеріальним вагинозом (Дисбактеріозом) називається порушення мікрофлори піхви.
У піхві здорової жінки живе велика кількість лактобактерій Lactobacillus acidophilus (паличок Додерляйна), що створюють кисле середовище. Зменшення кількості молочнокислих бактерій призводить до розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів - бактерій, що призводять до розвитку різних захворювань в умовах зниженого імунітету і призводить до зниження рівня кислотності середовища. Такий стан і отримало назву бактеріального вагінозу.
Нерідко бактеріальний вагіноз називають гемофільних або гарднереллезной вагінітом, тому що довгий час вважалося, що захворювання викликається певним видом бактерій (гарднереллами - Gardnerella vaginalis або гемофільної палички - Haemophilus vaginalis). Сучасна медицина досить точно встановила, що вагіноз - це не захворювання, викликане якимсь мікроорганізмом, а стан, пов'язаний з порушенням співвідношення кількості бактерій різних видів. Не будучи інфекційним захворюванням, вагіноз не передається статевим шляхом і не призводить до запальних процесів у піхві. 
За даними статистики, бактеріальним вагінозом страждає хоча б один раз у житті кожна третя жінка. До групи ризику входять жінки, які не досягли 35-річного віку. Факторами ризику можна вважати:
- дисбактеріоз кишечника, який нерідко розвивається одночасно з вагинозом, найчастіше, на тлі лікування антибіотиками;
- зниження імунітету;
- використання великої кількості антибіотиків, які вбивають молочнокислі бактерії;
- неправильне харчування, що виключає використання молочнокислих продуктів;
- використання щільного білизни, погано пропускає повітря і перешкоджає надходженню в піхву кисню.
Симптоми
Основним симптомом бактеріального вагінозу є рясні рідкі виділення з піхви сіруватого кольору з неприємним рибним запахом. Кількість виділень може збільшуватися відразу після закінчення статевого акту. Також під час статевих контактів можлива поява дискомфорту в піхві, відчуття печіння, подразнення вульви. Іноді хвороба протікає повністю безсимптомно.
Діагностика
Діагностика захворювання здійснюється по появі характерних виділень, зміни кислотності, змінам мікрофлори вагінального мазка. Для визначення кислотності піхви використовуються експрес-метод за допомогою спеціальних індикаторних смужок, що відрізняється надійністю, але не дуже високою точністю.
Найважливішим способом діагностики залишається дослідження вагінального мазка, в якому відсутні молочнокислі бактерії, але виявляються інші види бактерій (гарднерели, Гемофилюс і т. П.). Крім порушення співвідношення кількості бактерій, в мазку виявляються «ключові» клітини стінок піхви, з прилиплими до них бактеріями. При необхідності точного визначення виду бактерій, що мешкають в піхву, використовується посів мікрофлори на живильному середовищі. 
Комплексна діагностика бактеріального вагінозу включає в себе також такі дослідження:
- мікроскопію мазка лікарем-мікробіологом;
- посів на мікрофлору, що дозволяє забезпечити точне якісне і кількісне дослідження мазка;
- використання API-систем для ідентифікації видів збудників;
- визначення чутливості бактерій і антибіотиків і лікарських препаратів;
- виявлення генетичного матеріалу за допомогою методу ЦПР.
Необхідність проведення тих чи інших лабораторних досліджень визначається лікарем, виходячи з наявних даних.
Лікування
Основна мета лікування бактеріального вагінозу - відновлення нормального балансу в мікрофлорі піхви. Лікувати це захворювання необхідно не тільки тому, що воно викликає неприємні виділення, але ще і з тієї причини, що на його фоні можуть розвиватися запальні та інфекційні хвороби, так як тривалий перебіг захворювання порушує нормальну роботу імунної системи.
Лікування бактеріального вагінозу проводиться в два етапи:
- усунення патогенних і умовно-патогенних бактерій;
- відновлення нормальної мікрофлори піхви.
На першому етапі лікування проводиться з використанням вагінальних свічок і гелів з антибіотиками і антисептиками, підбір яких виконується лікарем на основі результатів проведених аналізів. У деяких випадках показано застосування антибіотиків в таблетках. Від правильності вибору лікарських препаратів та їх форм багато в чому залежить ефективність лікування, а також розвиток побічних явищ або ускладнень. Складність лікування полягає в тому, що при бактеріальному вагінозі необхідно не вбити бактерію-збудника, а відновити нормальний баланс мікрофлори.
На другому етапі лікування лікар призначає препарати лактобактерій, що приймаються або всередину, або вводяться в піхву. Також показано дотримання дієти, збагаченої молочнокислими продуктами (біокефір, йогурти), квашеною капустою і т. Д. При комплексному лікуванні можуть призначатися імуномодулятори, але щодо їх використання існують різні думки, тому лікар вибирає препарати грунтуючись на власному досвіді.
У міру припинення виділень з піхви і нормалізації мазка лікування може бути припинено.