Існує безліч способів діагностики алергії. Правильний діагноз можна поставити тільки після комплексного обстеження і ніколи - після одного аналізу. Комплексне алергологічне обстеження починається з розмови з лікарем-алергологом. Лікар розпитує про скарги, про початок захворювання, особливостях його розвитку, про умови, в яких алергічна реакція виражена максимально, про наявність подібних захворюваннях у родичів, умовах побуту та роботи і т.п. Після цього лікар призначає певні методи діагностики.
Шкірні проби
Обстеження методом уколу (прик-тестування) або подряпини (скаріфікаціонних тест) проводиться для того, щоб визначити, які алергени можуть мати значення у розвитку симптомів у конкретної людини. Це абсолютно безболісні методи. Різниця між ними несуттєва, перший метод вважається більш безпечним.
Дослідження, як правило, проводять на шкірі передпліччя, яку попередньо обробляють спиртовим розчином. Далі, на чисту шкіру наносять краплі алергенів. У разі скаріфікаціонних тестів, через краплі алергенів, одноразовим скарифікатором, наносяться невеликі подряпини. У разі прик-тестів використовують одноразові голки, ними наносять легкі уколи (на один міліметр в глибину). І в тому, і в іншому випадку кровоносні судини не зачіпаються, тобто обидва методи безкровні. Не ставлять більше 15 проб з алергенами за один раз. Через деякий час можливий розвиток невеликого набряку і почервоніння шкіри, що припускає алергію на відповідне речовина.
Дослідження специфічних антитіл Ig E
Такий аналіз на антитіла, відповідальних за розвиток алергії, допомагає встановити групу причинних алергенів. Метод дуже чутливий, а отримана інформація є за своєю суттю схожою з тією, що отримана в результаті шкірного тестування. Для проведення цього аналізу потрібно буде здати кров з вени.
Провокаційні тести
Кожне тестування і дослідження крові на IgE вказують на ті алергени, які потенційно можуть викликати алергічні реакції у даної людини. Якщо після шкірних проб і дослідження крові, діагноз залишається неясним, лікар може призначити провокаційні тести. Такі дослідження проводяться в алергологічних стаціонарах за строгими показниками. При проведенні провокаційних тестів в ніс, під язик або безпосередньо в бронхи вводиться невелика кількість алергену, а через деякий час оцінюється реакція. Таке дослідження може викликати у хворого сильну алергічну реакцію, тому має проводитися в присутності лікаря, який може надати негайну медичну допомогу.
Елімінаційні тести
Якщо контакт з алергеном постійний, то для підтвердження того, що даний конкретний алерген викликає клінічні прояви алергії, використовують елімінаційні тести. Елімінація - це видалення алергену. Типовий приклад елімінаційна тесту - елімінаційна дієта. Це діагностичний прийом, який полягає в повному виведенні з раціону передбачуваного алергенного продукту. Якщо після виключення продукту протягом 7 - 14 днів настає видиме поліпшення перебігу хвороби, то можна говорити про те, що цей продукт є причиною алергії.
Для діагностики алергії і корекції лікування лікар може попросити вести спеціальний щоденник, в якому хворий буде відзначати час початку алергії, прояви і можливу причину. Це дозволити призначити профілактичне лікування або виключити контакт з алергеном, наприклад, у випадку з алергією на пилок або харчовою алергією.
Лабораторні методи діагностики алергії - це всього лише частина комплексного алергологічного обстеження. На їх підставі лікар може припустити причину алергії. Точний діагноз можна поставити тільки при сукупності всіх даних: опитування, огляду, лабораторних даних і реакції на лікування.